«Експертне оцінювання без травм» – головне з першої панельної дискусії між заявниками та експертами УКФ

20 червня у Києві відбулася панельна дискусія «Експертне оцінювання без травм: довіра між заявниками та експертами». Вперше в межах одного заходу зібралися експерти Українського культурного фонду і заявники, чиї проєкти отримали як схвальні, так і несхвальні оцінки. Відкритий формат дозволив обговорити не лише процедурні моменти, а подивитися на процес оцінювання з різних перспектив.

Учасниками дискусії стали генеральна директорка Мистецького Арсеналу, заявниця УКФ у 2025 році Олеся Островська-Люта, менеджерка проєктів аудіовізуального мистецтва, заявниця УКФ у 2025 році Олена Охріменко, експерт УКФ з 2020 року Євген Гомонюк, експерт УКФ з 2021 року Станіслав Литвинов та виконавча директорка Українського ветеранського фонду Каріна Дорошенко. Модерувала розмову голова Наглядової ради УКФ Наталія Кривда.

📰 Читайте також: УКФ готується до оголошення добору експертів на 2026-2027 роки

«Ми знову повертаємося до ключового питання – якості експертизи. І саме тому подібне обговорення в такому відкритому форматі відбувається вперше – щоб не лише порушити важливі теми, а й запросити фахівців долучитися до експертного пулу УКФ. Цьогоріч ми оголошуємо новий набір до експертних рад. Рівень експертизи безпосередньо впливає на якість підтриманих проєктів. Водночас ті, хто мають необхідну фаховість, не завжди знаходять можливість приєднатися до УКФ. А ті, хто вже є експертами, не можуть подавати власні заявки. Цей конфлікт ролей – один із викликів, який ми також обговорюємо в межах дискусії. І шукатимемо рішення разом», – зазначила Наталія Кривда.

Панельна дискусія торкнулася питання збалансованості балів та шляхів підвищення об'єктивності та зменшення суб’єктивності оцінювання. На думку Олесі Островської-Лютої, суб’єктивність є невіднятною частиною експертного оцінювання у сфері культури, оскільки значною мірою ґрунтується на індивідуальному професійному досвіді.

«Суб’єктивність оцінювання частково врівноважується тим, що над проєктом працює кілька експертів. Кожен із них звертає увагу на різні аспекти, тож їхні оцінки можуть дещо відрізнятися, і саме це забезпечує більш збалансований результат. Суб’єктивність узагалі є природною частиною експертизи, особливо в культурній сфері, де оцінювання значною мірою спирається на особистий досвід. А досвід у кожного – різний: хтось акцентує на одних рисах, хтось – на інших. Тож я б розглядала це не як проблему, а як характерну особливість процесу», – розповіла генеральна директорка Мистецького арсеналу Олеся Островська-Люта. 

На думку Євгена Гомонюка, чітке дотримання методики оцінювання допомагає зменшити рівень суб’єктивності та забезпечує більшу прозорість у прийнятті рішень для виставлення балів.

«Якщо під час оцінювання експерт чітко дотримується інструкції, коментарі мають логічно відповідати виставленим балам. Наприклад, якщо за критерієм надано максимальну оцінку, це має бути відображено у висновках як сильна сторона проєкту. Якщо ж оцінка низька, обов’язково має бути аргументований коментар, який це підтверджує. Це критично важливо контролювати на етапі верифікації коментарів: якщо бал низький, а пояснення відсутнє або поверхове – виникає обґрунтоване питання до якості оцінювання», – розповів він. 

Станіслав Литвинов висловився щодо питання, як забезпечити розуміння контексту проєкту з боку експерта, зауваживши, що Фонд вже частково знайшов відповідь на нього.

«У 2025 році в межах програми «Культура. Регіони» відбулася фактична децентралізація культурної підтримки: великі гравці не конкурували з малими регіональними ініціативами, і це дозволило створити справді рівні умови.У результаті ми побачили абсолютно різні, але однаково цінні проєкти: з іншим підходом до бюджетування, з фокусом на максимальну віддачу і видимість для свого маленького ОТГ. І це те, чого давно бракувало: підтримка культурного розмаїття та посилення локальних ініціатив», – розповів він. 

Учасники панельної дискусії також зосередилися на питанні, яким має бути змістовний, чесний і прозорий коментар експерта УКФ. Як зауважила Олена Охріменко, якісний зворотний зв’язок можливий лише тоді, коли експерт готовий витратити достатньо часу на ознайомлення з матеріалами – іноді не один раз для глибокого занурення в суть проєкту.

«Методика оцінювання в УКФ – одна з найдетальніших і найчіткіше структурованих серед подібних інституцій. Вона містить прозору шкалу і пояснення, що саме означає кожен бал і яких елементів має бракувати, аби оцінка була нижчою. Однак, коли я, як заявниця, ознайомлювалася з фідбеком, то не завжди могла співвіднести коментарі експертів із самою методикою. Бувало, що зауваження стосувалися речей, які насправді вже були в заявці – просто в іншому розділі. І це створювало враження, що експерт не приділив достатньо уваги матеріалам або не ознайомився з ними повністю», – розповіла вона. 

«Я не вважаю, що критика експертних висновків підриває довіру. Навпаки, вона може її посилювати. Якщо заявник критикує конкретне рішення, але не саму інституцію, це, на мою думку, ознака довіри до системи загалом. Це означає, що механізм працює, що його визнають справедливим, хоча конкретна оцінка окремого експерта може викликати запитання чи незгоду», – сказала Олеся Островська-Люта.

Під час панельної дискусії наголосили, що фінальні коментарі експертів – це інструмент для роботи над помилками в проєктній заявці.

«Практика УКФ надавати фінальні коментарі є унікальною, тому що більшість донорів не дають такої можливості. Ми, як заявники програм інших донорів, не знаємо, чому наш проєкт був відхилений. Вони залишають за собою право не говорити цього. І це дуже класне благо для заявників УКФ працювати над помилками: виправити й подати свою ідею наступного разу», – сказав Євген Гомонюк.

Також на зустрічі обговорювали як комунікувати про результати оцінювання так, щоб навіть у разі відмови на фінансування заявник не втрачав довіру до процесу – і чи можливо це взагалі в умовах конкурсного відбору. Каріна Дорошенко зауважила, що пройти цей непростий, але усвідомлений шлях після відмови допомагає підтримка спільноти – через відкритий обмін досвідом, спілкування з іншими заявниками й розуміння, що ти не сам у цій ситуації.

«Нещодавно Український ветеранський фонд оголосив результати останньої програми, тож питання про те, як забезпечити заявнику відчуття справедливості – навіть у разі відмови, зараз для нас особливо актуальне. У нашому випадку це ще й специфіка аудиторії: ветерани мають загострене відчуття справедливості і саме тому механізм пітчингу – публічного захисту проєкту – дуже важливий. Він дозволяє заявнику почути зворотний зв’язок, звертає увагу на слабкі місця проєкту та дає зрозуміти, чому рішення було саме таким, і ми неодноразово переконувалися в ефективності цього формату», – розповіла виконавча директорка Українського ветеранського фонду Каріна Дорошенко. 

«По-перше, для налагодження співпраці з тими, чиї проєкти не були підтримані, УКФ міг би запровадити менторську програму або формат супроводу. Це могло б стати додатковою освітньою можливістю для вдосконалення навичок у сфері проєктного менеджменту та якіснішої підготовки заявок у майбутньому. По-друге, важлива роль комунікації. Я регулярно стежу за публічними обговореннями, і серед коментарів часто звучить така думка: "Ідея – чудова, держава мала б це підтримати", але, очевидно, були проблеми з реалізаційною частиною або оформленням. Це свідчить про запит на роз'яснення й підвищення обізнаності щодо того, як саме працює система оцінювання», – сказав Євген Гомонюк.

Одне із ключових питань порядку денного зустрічі – яких фахових, етичних і аналітичних якостей потребує експерт? Який досвід і підхід має бути у людини, що формує обґрунтовані рекомендації щодо підтримки культурних проєктів на національному рівні? Під час обговорення було згадано, що наприкінці 2021 року в УКФ була ініціатива навчати експертів користуватися методикою оцінювання.

«На мою думку, це правильний шлях до того, щоб експертні висновки не викликали спротиву – навіть у заявників, які не отримали фінансування», – висловилася Олена Охріменко.

Також учасники розмови відкрито говорили про виклики й потенційні підходи до розширення експертного пулу УКФ. Зокрема, йшлося про те, чи легко знайти фахівців, які не лише знаються на культурі, а й здатні оцінювати проєкти професійно й неупереджено. Наприкінці панельної дискусії відбувся відкритий мікрофон для спілкування з аудиторією в залі. Запис панельної дискусії «Експертне оцінювання без травм: довіра між заявниками й експертами» доступний за посиланням.

Нагадаємо, 20 червня відбулася фінальна зустріч експертної спільноти Українського культурного фонду. Захід, присвячений завершенню оцінювання проєктів у межах цьогорічного грантового сезон, став простором для аналізу виконаної за рік роботи, живого обміну спостереженнями й ідеями та формування спільного бачення наступних кроків.

Український культурний фонд – державний інвестор розвитку культури та креативних індустрій України. Інституція заснована у 2017 році на підставі Закону України «Про Український культурний фонд». Підтримка проєктів здійснюється на конкурсних засадах в межах семи секторів: аудіальне мистецтво, візуальне мистецтво, аудіовізуальне мистецтво, культурна спадщина, літературна справа, перформативне та сценічне мистецтво, культурні та креативні індустрії. За вісім років діяльності фонд профінансував 2951 проєкт, що змінили суспільство. Загальна сума інвестицій – понад 2 млрд грн, охоплена аудиторія – 56 млн осіб.