+38 (099) 638-52-73 info@ucf.in.ua
12 Серпня 2022, 15:08

Під час війни креативні індустрії зазнали відтоку талантів, скорочення фінансування, зниження попиту на культурні продукти та послуги, негативних наслідків розірваних ланцюгів постачання. Державні кошти, які в мирний час виділялися на культуру, в умовах воєнного стану спрямовані на підтримку Збройних Сил України. Водночас креативні індустрії мають шанс стати двигуном відновлення України після війни. Частина підприємців продовжує працювати, експортуючи креативний продукт і підтримуючи економіку держави. Креативні фахівці організували безліч волонтерських ініціатив, допомагають армії, мирному населенню на звільнених від окупації територіях, вимушеним переселенцям. Для побудови ефективної взаємодії з культурними дієвцями в цих надскладних умовах необхідно глибоке розуміння їх внутрішнього стану та особливостей реагування на виклики.

З метою збору та аналізу інформації про стан креативних індустрій під час війни задля подальшого формування плану відновлення культурної галузі й залучення партнерів і донорів для підтримки національних креативних індустрій Український культурний фонд спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України в період з 01.06 по 13.06 провів анонімне онлайн-анкетування креативних підприємців і креативних фахівців - заявників УКФ 2020-2022 років. 

Демографія респондентів

В опитуванні взяли участь 740 респондентів: 485 жінок та 255 чоловіків, що становить 66% та 34% відповідно.

Серед респондентів переважають люди віком від 35 до 44 років, які склали 35% усіх опитаних, 23% - люди віком від 45 до 54 років, опитаних у віковій категорії 25-34 роки - 25% (Діаграма 1).

Серед опитаних переважають фахівці, що працюють або працювали до початку повномасштабної війни в таких секторах креативних індустрій як: аудіовізуальне мистецтво - 26%; бібліотеки, архіви, музеї - 26%; перформативний, концертний сектори - 20%; музичний сектор - по 14%, візуальний сектор - 12 (Діаграма 2).

80% респондентів на час опитування перебували на території України і близько 20% за кордоном, що дає підстави стверджувати, що абсолютна більшість опитаних фахівців галузі культурних та креативних індустрій на сьогодні мають можливість жити та займатися професійною діяльністю в межах України, зокрема це люди молодого та середнього віку (Діаграма 3).

Результати опитування креативних фахівців, які на період опитування перебували в Україні 

Більшість учасників опитування не евакуювалися за кордон під час повномасштабного наступу рф від 24.02.2022 і на час проведення опитування перебували на території України. Їх частка склала 80% від загальної кількості респондентів, а саме - 593 особи, з яких 61% жіночої статі та 39% - чоловічої (Діаграма 4).

Серед опитаних переважають представники таких вікових груп як: 35–44 роки (34%), 45-54 роки (26%), 25-34 роки (23%) (Діаграма 5).

До початку війни більшість опитаних працювали в Києві (39%), а також в Одеській (14%), Львівській (8%), Харківській (6%), Дніпропетровській (5%) та Київській (5%) областях.

Натомість, як зазначили респонденти, зараз 31% - працюють в Києві, 14% - в Одеській, 9% - у Львівській, 5% - в Дніпропетровській, 5% - в Івано-Франківській та 5% - в Київській областях.

Опитування показало, що не дивлячись на великий відсоток фахівців, які залишилися на території України, умови праці на сьогодні не сприяють розвитку галузі і відповідно - зайнятості населення. Так, на питання «Чи змінилася ваша ситуація з роботою з початку повномасштабної війни?» 15% респондентів зазначили, що залишилися без роботи за час повномасштабної збройної агресії рф на території України від 24. 02. 2022 року. Для 5% опитаних за останні три місяці основним видом трудової діяльності стали захист України в лавах Збройних Сил та волонтерство. Натомість більшість респондентів (47%) дали негативну відповідь, тобто майже для половини опитаних, не дивлячись на воєнний стан та бойові дії на частині території України, вдалося зберегти умови праці та безпосередньо місце роботи без суттєвих змін. В той же час 22% опитаних вказали, що зберегли місце роботи лише формально, фактично ж не працюють. Загалом на це запитання дали відповіді 99% респондентів (Діаграма 6).

За формою діяльності 47 % опитаних є або були до війни найманими працівниками, 27% склали роботодавці та власники бізнесу, а 22% - самозайняті особи (Діаграма 7). Також серед респондентів зафіксовані військовослужбовці та волонтери (1%), державні службовці (1%) та керівники громадських організацій та спілок (1%). Отже, загалом, половина респондентів - фахівці, узалежнені від тенденцій на ринку праці в галузі культури, ще чверть - вимушені розвивати власну справу в умовах нестабільної економічної та безпекової ситуації в Україні. Загалом на це питання дали відповіді 95% респондентів. 

За організаційно-правовою формою власного місця роботи учасники опитування розділилися на: ФОПів - 25%; працівників державних організацій/державних підприємств - 23%; працівників комунальних закладів/комунальних підприємств - 21%; представників товариств з обмеженою відповідальністю - 13% та 9% - представників громадських об’єднань, спілок. Абсолютна більшість опитаних є представниками малого- та мікробізнесу - 27% та 32% відповідно. Натомість 19% респондентів зазначили, що працюють тільки на себе. Найменший відсоток (7%) серед респондентів склали представники великого бізнесу. Відповідно, загрози, що постають перед представниками малого бізнесу є набагато впливовішими та значимими для галузі, ніж проблеми великого бізнесу.

Відповідаючи на питання «Яка інтенсивність вашої роботи зараз?» 17% зазначили, що майже не працюють, а 8% - повністю припинили свою діяльність. Водночас чверть опитаних зазначили, що працюють частково, а ще для чверті - інтенсивність не змінилася, працюють як завжди.

Вплив повномасштабної збройної агресії російської федерації на діяльності організацій сфери культури та креативних індустрій

На питання «Чи змінилася бізнес-активність або діяльність підприємства/установи, де ви працюєте, порівняно з квітнем 2022 року (після звільнення Збройними Силами України північної частини України)?» 35% респондентів сумарно вказують, що активність пожвавилася. Такі результати є закономірними, що підтверджує аналіз зв'язку між відповідями на це питання та відповідями на питання «У якому регіоні ви працюєте зараз?». Зі звільненням Збройними силами України північних областей, зокрема частини Київської області, чимало бізнес-організацій, підприємств та установ змогли відновити свою діяльність на деокупованих територіях, внаслідок чого, як навантаження, так і інтенсивність праці могли зазнати змін (Діаграма 8).

Відповідаючи на питання «Як повномасштабна війна вплинула на діяльність підприємства/установи, де ви працюєте?» більшість респондентів в першу чергу виділяють зменшення/зникнення замовлень, продажів (45%) та перехід підприємств повністю або частково на дистанційний режим роботи (33%). Окрім того, кожен п’ятий респондент вказує як наслідок втрату робочих кадрів (через міграцію, мобілізацію, смерть тощо), лише часткову виплату зарплат та простій для працівників підприємств. (Діаграма 9).

На питання «Чи відбулося скорочення працівників у підприємстві, де ви працюєте, з початку повномасштабної війни?» абсолютна більшість - 47% зазначили, що скорочень не відбулося. Натомість 13% респондентів зазначили, що у підприємстві, де вони працюють, всім працівникам оформили відпустку без збереження зарплати/простій/скоротили навантаження і зарплату, а 10% - вказали на те, що частину штату було скорочено, іншим працівникам оформили відпустку без збереження зарплати/простій/скоротили навантаження і зарплату. (Діаграма 10).

Відповідаючи на питання «Наскільки вам відомо, чи продовжує підприємство/установа, де ви працюєте, сплачувати податки, збори, єдиний соціальний внесок та інші обов’язкові платежі під час війни?» абсолютна більшість - 58% зазначили, що сплачує у повному обсязі, натомість 10% вказало, що не сплачує взагалі. (Діаграма 11).

Говорячи про обсяги продажів товарів та послуг, на питання «Наскільки знизилися продажі підприємства, де ви працюєте, з початку повномасштабної війни?» 23% респондентів говорять про втрату понад 90% річного обороту, а на думку 11% опитаних падіння продажів не відбувалося. Понад 50% опитаних сумарно вказують на падіння продажів в обсязі від 10% до 90% річного обороту (Діаграма 12).

Державна та недержавна підтримка культури в умовах війни

Даючи відповідь на питання «Якими можливостями підтримки бізнесу від держави та міжнародних організацій скористалося підприємство/установа, де ви працюєте, і ви особисто з початку повномасштабної війни?» 40% вказали, що не скористалися жодною з наявних можливостей. 25% респондентів скористалися можливістю та отримали виплати за програмою «єПідтримка» у розмірі 6500 грн, що була призначена для громадян з областей, де велися активні бойові дії, ще 13% опитаних зазначили, що отримали виплати для внутрішніх переселенців у розмірі 2000 грн. Окрім того, 13% опитаних скористалися можливістю переходу на єдиний податок за ставкою 2%, а 11% - скористалися звільненням від сплати ЄСВ, що діє для деяких категорій підприємців і працівників (Діаграма 13).

 

Серед причин чому підприємство, де працює респондент чи особисто респонденти не скористалися можливостями підтримки бізнесу, переважають такі відповіді як: «підприємство не відповідає умовам програм (не той КВЕД, область, організаційно-правова форма тощо)» - 38%; «програми не вирішують проблеми підприємства і не задовольняють його потреби» - 28%; «не знали про такі можливості» - 13%; «складно розібратися» - 12% (Діаграма 14).

Великий відсоток непоінформованих громадян про існуючу фінансову та іншу підтримку з боку держави говорить про неефективність інформаційної кампанії на загальнонаціональному рівні. В той же час, якщо для майже третини опитаних програми підтримки не вирішують проблеми підприємства і не задовольняють його потреби, з’являється необхідність глибшого дослідження проблем та потреб цільової групи підтримки та відповідно коригування умов її отримання.

Відповідаючи на питання «На вашу думку, які першочергові заходи від держави і донорів можуть допомогти креативним індустріям вижити під час війни та відновитися після неї?» для 61% опитаних в першу чергу цими заходами є гранти на проекти. На другому місці для 37% опитаних є Державна стратегія розвитку креативних індустрій, а на третьому місці за кількістю відповідей є промоція українського креативного продукту за кордоном (30%). Не менш важливими на думку учасників опитування є: гранти/ваучери на розвиток бізнесу; компенсація зарплат працівникам; програми для підтримки регіональних і кроссекторальних ініціатив, кластерів тощо; програми підвищення попиту на креативний продукт (по типу єПідтримки, цільових сертифікатів або ваучерів); освітні програми, тренінги, консультації; спеціальний податковий режим для креативних індустрій (аналогічно Дія.Сіті) (Діаграма 15).

Респонденти вказували і на власні варіанти відповіді на це запитання, зокрема акцентували увагу на можливій інституційній підтримці, реінвестиції з проектної діяльності, зменшення оренди, прозоре оподаткування, надання можливостей додаткової освіти, організація системи творчих конкурсів, державний контроль за якістю роботи та трудовою дисципліною керівників організацій. 

На питання «До яких волонтерських ініціатив ви долучаєтесь?» 47% зазначили, що долучаються до збору коштів на потреби української армії, 49% респондентів долучається до організації гуманітарної допомоги. Окрім того, фактично кожен п’ятий респондент долучився до діяльності кіберфронту, креативно-інформаційного фронту, ІТ-армії та роботи штабів і центрів для вимушено переселених осіб (Діаграма 16).

 

Результати опитування креативних фахівців, які перебувають за кордоном

На блок питань для евакуйованих закордон респондентів загалом дали відповідь 147 респондентів (20% від загальної кількості опитаних). З них 84% - представники жіночої статі, 16% - чоловічої. Серед респондентів, що евакуювалися під час війни за кордон переважають люди таких вікових груп як: 25-34 роки (33%); 35-44 роки (38%); 45-54 (16%) (Діаграма 17).

Відповідаючи на питання «У якому регіоні ви працювали до початку повномасштабної війни?» найбільш поширеними відповідями стали - м. Київ (73%), а також Харківська (8%), Одеська (8%), Херсонська (3%), а також Львівська (3%) та Київська (3%) області (Діаграма 18).

Загалом серед респондентів, що евакуювалися за кордон в опитуванні взяли участь люди, що працюють або працювали до початку повномасштабної війни в таких секторах креативних індустрій як: аудіовізуальний (39%), перформативний, концертний (30%), візуальний (19%), сектор народних художніх промислів, крафтів, хендмейду (10%) та інші (Діаграма 19).

Абсолютна більшість респондентів, що виїхали за кордон під час війни, евакуювалися самостійно - 64%, 21% - скористалися допомогою  родичів, друзів та знайомих. Ще для 8% респондентів допомогу в евакуації надали міжнародні організації, іноземні ініціативи, партнери. 86% респондентів, що евакуювалися перебувають в країнах ЄС/країнах Шенгенської зони, також близько 4% - в Великобританії, 4% - в країнах Близького Сходу та 3% - в Канаді (Діаграма 20).

На питання «Чи ви оформлювали за кордоном статус, що дає вам право на роботу, доступ до медичних і освітніх послуг, соціальних гарантій (наприклад, статус тимчасового захисту, посвідки та дозволи на проживання тощо)?» 88% респондентів, що евакуювалися, дали ствердну відповідь, натомість 8% - не оформлювали подібних статусів і не планують (Діаграма 21).

Відповідаючи на питання «Чи ви працюєте зараз за кордоном?» більшість - 33% евакуйованих відповідають, що не працюють, але шукають роботу. 22% - продовжують працювати в українському підприємстві/установі дистанційно, 20% - працюють на себе як самозайнята особа, а 10% - зазначили, що знайшли іншу роботу у сфері креативних індустрій (Діаграма 22).

 

Серед опитаних респондентів, що евакуювалися 55% зазначили, що знають англійську на достатньому для роботи рівні (В1-В2). 25% опитаних у формі відкритої відповіді зазначили, що знають дві і більше іноземних мови, включаючи англійську. Натомість 14% - респондентів, що перебувають за кордоном не знають жодної мови (Діаграма 23).

Відповідаючи на питання «Який досвід перебування за кордоном ви мали до початку повномасштабної війни?» респонденти мали можливість обрати декілька варіантів відповідей. Так 8% зазначили, що ніколи не були за кордоном. Натомість абсолютна більшість подорожували до війни з туристичною метою (69%) або з освітньою/професійною метою (38%). 31% опитаних також вказали, що мають члена родини або близьких друзів, які живуть за кордоном. Водночас досвід навчання та роботи за кордоном до війни мають 14% та 12% відсотків відповідно (Діаграма 24).

 

Серед респондентів, що евакуювалися 46% мають дітей дошкільного і шкільного віку, які перебувають разом з ними за кордоном (Діаграма 25).

На питання «Чи ви плануєте повертатися до України на довгий період часу?» 7% зазначили, що не планують повертатися, натомість абсолютна більшість планують повернутися: 12% - найближчим часом, 32% - після повного завершення бойових дій на території України, 32% - ще не визначилися коли саме планують повернутися (Діаграма 26).

Відповідаючи на питання «Якщо ви плануєте повертатися до України, які основні причини цього рішення?» респонденти мали можливість обрати декілька варіантів відповіді. Так для абсолютної більшості основними причинами є: покращення безпекової ситуації в Україні (66%) та воз’єднання з родиною в Україні (38%). Для 12% опитаних однією з причин повернення в Україну є вимоги з місця роботи в Україні. Натомість, для 10% евакуйованих респондентів однією з причин повернення в Україну стали складнощі з культурною, мовною, соціальною адаптацією за кордоном (Діаграма 27). У варіанті відповіді «Інше» переважають патріотичні мотиви (повернення додому, любов до рідної країни, бажання відновлювати країну).

Основними джерелами доходу за кордоном, як зазначили респоденти, обираючи декілька варіантів відповідей, стали власні заощадження (48%), робота (47%) та виплати від держави, в якій вони перебувають (46%). 20% також зазначили, що отримують допомогу від родичів, друзів, знайомих, які перебувають за кордоном (Діаграма 28).

Абсолютна більшість опитаних, що перебувають за кордоном зазначили, що перераховують кошти в Україну, перебуваючи за кордоном, в тому числі - допомога родичам, ЗСУ, волонтерським ініціативам, сплата податків, комунальних послуг тощо (Діаграма 29).

Водночас, евакуйовані за кордон респонденти у своїй більшості беруть участь у волонтерському русі щодо підтримки України за кордоном (акції, інформаційні кампанії та просвітницька діяльність, збір коштів на потреби України, допомога вимушено переселеним особам тощо) (Діаграма 30).

Висновки  

За результатами опитування можна зробити низку важливих висновків, які дадуть змогу оптимізувати подальшу взаємодію Українського культурного фонду і Міністерства культури та інформаційної політики України з культурною спільнотою, зокрема - фахівцями галузі культурних та креативних індустрій. Так, при опитуванні креативних фахівців, які на період опитування перебували в Україні було виявлено, що не дивлячись на великий відсоток фахівців, які залишилися на території України, умови праці на сьогодні не сприяють розвитку галузі і відповідно - зайнятості населення. Оскільки абсолютна більшість опитаних є найманими працівниками, їхня зайнятість та безпосередньо дохід є прямо залежним від попиту на культурні послуги та продукт, вироблений ними. Третина учасників опитування зазначила, що обсяги реалізації продукції та послуг за час війни знизилися більше ніж як на 90% у порівнянні з минулорічними показниками. Водночас абсолютна більшість підприємств та установ продовжують підтримувати економіку України та сплачувати податки у повному обсязі, при цьому зменшуючи навантаження та відправляючи працівників у відпустки без збереження заробітної плати. В умовах війни та стагнації економічної системи держави зменшення обсягів реалізованих продуктів та послуг галузі культурних та креативних індустрій може набрати негативних тенденцій. Без ефективної державної політики підтримки бізнес-кластеру, зокрема середнього, малого- та мікробізнесу, відновлення темпів сталого розвитку галузі у повоєнний час може тривати роки та ускладнюватися через брак робочих кадрів, вузькопрофільних та досвідчених фахівців, що за час війни покинули власну діяльність та країну.

Варто відзначити, що близько половини опитаних досі не мали можливості скористатися програмами державної підтримки, що обумовлено, за відповідями респондентів, не достатньою поінформованістю фахівців та працівників галузі, складністю для розуміння умов отримання державної підтримки та невідповідністю умов державної підтримки проблемам та потребам підприємств/установ/організацій галузі. Відтак доцільним постає детальний аналіз окремих цільових груп галузі культурних та креативних індустрій задля ефективного використання державної підтримки та забезпечення функціонування галузі в умовах воєнного стану.

На думку 61% опитаних основними заходами підтримки від держави та донорів, що сприяли б розвитку та відновленню креативних індустрій у повоєнний час є гранти на проекти. Відтак можна зробити висновок, що працівники, фахівці та підприємці галузі креативних індустрій покладають великі надії в тому числі на грантові можливості Українського культурного фонду. Не менш значимою підтримкою для представників галузі є реалізація Державної стратегії розвитку креативних індустрій. Очікується, що державна культурна політика не відійде на периферію в умовах воєнного часу, а буде планово реалізована.

Беручи до уваги відповіді опитаних фахівців галузі, що наразі перебувають за кордоном варто відзначити, що у своїй більшості працівники та фахівці галузі креативних індустрій евакуювалися до країн Європейського Союзу, а 88% опитаних за час перебування за кордоном скористалися можливістю оформити за кордоном статус, що дає право на роботу, доступ до медичних і освітніх послуг, соціальних гарантій. В той же час, опитування виявило, що серед основних причин, що мотивували опитаних повернутися в Україну, окрім покращення безпекової ситуації в країні та возз'єднання з родиною, стали складнощі адаптації та пошуку житла та роботи. Близько третини евакуйованих за кордон респондентів мають дітей шкільного та дошкільного віку, а 17% респондентів були вимушені виїхати за межі України не володіючи жодною іноземною мовою на достатньому для працевлаштування рівні. Водночас, для абсолютної більшості основним джерелом доходу за кордоном були і є власні збереження та соціальні виплати від уряду держав, які їх прихистили. З огляду на ці дані, можемо передбачити, що надалі певна частка евакуйованих за кордон українських фахівців як галузі креативних індустрій, так і інших, будуть повертатися в Україну і потребуватимуть більших можливостей для працевлаштування та самореалізації. Відтак потреба в державній підтримці різного характеру надалі лише зростатиме, зокрема в галузі культурних та креативних індустрій.

Звертаємо увагу, що 92% відсотки опитаних, перебуваючи за кордоном, продовжують надсилати кошти на підтримку Збройним силам України та брати активну участь у різноманітних заходах та акціях на підтримку України за кордоном, не даючи забути світовій спільноті про російську агресію на території нашої Батьківщини.

Додатково опитуванням було передбачено збір відкритих відповідей - коментарів, рекомендацій, ідей та пропозицій від респондентів щодо повноцінного відновлення культури та креативних індустрій. Серед висловлених думок учасників опитування переважають думки та рекомендації наступного характеру:

  1. «Пріоритетність сектору культури має бути наряду з повоєнним відновленням міст та інфраструктури» - не дивлячись на зміну пріоритетів державного фінансування, респонденти наголошують на важливості підтримки та промоції української культури як на національному, так і на міжнародному рівні.
  2. «Прозорий конкурс на керівні посади, реструктуризація керівної вертикалі галузі» - скрутні умови воєнного часу не мають нівелювати законність та регламент прийняття стратегічних рішень, що матимуть вплив на галузь та її подальший розвиток.
  3. «Стимулювання професійного розвитку для фахівців галузі» - міжнародні освітні тренінги та обмінні програми для митців та менеджерів креативного сектору.
  4. «Копродукція та колаборація в міжнародних проектах» як один з інструментів промоції української культури в Європі та світі.
  5. «Акцент на культурі в державній міжнародній політиці» як інструмент залучення міжнародної фінансової підтримки для просування українського мистецтва і митців за кордоном.
  6. «Фінансова, інформаційна та організаційна підтримка від держави» - розширення різноманіття національних грантових можливостей, мінімізація документообігу, інформаційні кампанії щодо міжнародних грантових можливостей.
  7. «Відновлення повноцінної діяльності Українського культурного фонду з новими пріоритетами» - окремий акцент на промоцію України за кордоном, збільшення кількості освітніх програм та програм міжнародної співпраці щодо підтримки українських митців за кордоном спільно з Міністерствами культури країн Європи.

 

Категорія: Статті