Українське кіно та культурна дипломатія. Виступ Владислава Берковського в рамках проєкту «Європейські цінності та культурна дипломатія»

Однією з найпоширеніших форм мистецтва в сучасному світі є кінематограф, що приваблює людей поза часом і територіями. Кіномистецтво, безумовно, сприяє покращенню дипломатичних відносин та популяризує імідж держави в світі.

Владислав Берковський, Виконавчий директор Українського культурного фонду, в якості запрошеного спікера долучився до дискусії «Кіно та культурна дипломатія» в межах проєкту «Європейські цінності та культурна дипломатія».

Розмірковуючи про роль українського кіно та культурної дипломатії в світі, Владислав Берковський нагадав найбільш влучне, на думку Виконавчого директора Українського культурного фонду, визначення екс-очільника Польського Інституту в Україні Єжи Онуха: «Культурна дипломатія – це, в першу чергу, продаж іміджу країни засобами культури» та закликав наукове співтовариство звернути увагу й на проблематику сьогодення в цьому напрямі. Зокрема, оперуючи досвідом головування впродовж 5 років у єдиному в Україні Центральному державному кінофотофоноархіві імені Г.С. Пшеничного, який зберігає документальну кіноспадщину, Владислав Берковський зазначив, що й по ниніна міжнародній арені славетні українські прізвища в кіновиробництві – Довженка, Дзиги Вертова, Могилевського – поки все ще менше асоціюються з Україною, натомість більше, на жаль, – із Росією, Радянським Союзом. Визнання цього, в певному сенсі слова, прорахунку минулого й спроби надолужити втрачене в представленні історії кіно України зараз і в майбутньому, дозволили б засобами культурної дипломатії відтворити у світовому просторі традиції та специфічні унікальні риси кіно України. Характерні приклади в контексті означеного – від фільму «Документи епохи» і до «Землі» Довженка, фільм «Ейзенштейн» та інші, котрі знімалися на території України. 

Історія кінематографа на території України – надзвичайно запотребувана для кіноспільноти, акцентує Виконавчий директор Українського культурного фонду, тому що кіношедеври, які збереглися по сьогоднішній день, є для багатьох кінорежисерів і кінооператорів зразками того, як, власне, розвивалося кіно та які нові експериментальні підходи використовувались у ті часи. Особливо, коли мова про маловідоме за кордоном, але дуже затребуванев нас кіно 20-х - 30-х років, кіно початку ХХ сторіччя, кіно експериментальне, кіно, в якому використовувались новітні на той час підходи, які вже сьогодні ми використовуємов кіновиробництві як сталу традицію, але тоді це були ще тільки спроби: експерименти Дзиги Вертова, Олександра Довженко, Леоніда Могилевського та інших режисерів й операторів, які знімали німе кіно.

 «За роки роботи в кінофотофоноархіві я також помітив одну цікаву річ –коли європейці зверталися до нашого кіноархіву, єдиного кіноархіву, то часто з обережністю ставили питання: «А що у вас є…?». Для них звичайним є сприймати, що на пострадянському просторі існує тількиодин кіноархів – у Росії в Красногорську або архів держтелерадіо в Білих стовпах – а все інше, то, радше,якийсь маргінес. І коли вони більше починають з нами спілкуватися, коли вони заходять на територію України або ми пропонуємо і викладаємо в доступ відеофайли на різних мережевих майданчиках, коли свідомо пропагуємо ці речі, – раптом робиться відкриття, кіновідкриття України, що Україна - це виявляється не лише період 90-х і сьогодення, що насправді – це набагато більше й глибше. Це представлення різного жанрового кіно, це документальне кіно, це німе кіно, це експерименти, які робилися кіно товариством «Кінооко», – поділився Владислав Берковський.

Голова Українського культурного фонду також відмітив, що, врешті решт, Україна доволі цікава й зараз, і на сьогоднішній день затребувана ще й з тієї точки зору, що саме у нас збереглася значна кількість унікального матеріалу, який для Європи та кіноринку, кіноіндустрії є абсолютно невідомий.

Більше – у виступі Виконавчого директора Українського культурного фонду Владислава Берковського на заході «Кіно та культурна дипломатія» в межах проекту «Європейські цінності та культурна дипломатія: молодіжні зустрічі»:

https://youtu.be/Js-CHAih-40

Серед запрошених гостей та учасників дискусії також були: Ольга Іванова, начальник відділу департаменту комунікаційта публічної дипломатії Міністерства закордонних справ України; Тетяна Філевська, в.о. генеральногодиректора Українського інституту; Ігор Долгов, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Грузії; Беньямін Боббе, директор Представництва Фонду Ганса Зайделя в Україні; Євген Нищук – український актор, Народний артист України,Міністр культури України (27 лютого – 2 грудня 2014 р.;14 квітня 2016 – 29 серпня 2019 рр.); Вано Янтбелідзе, радянський та грузинський актор театру ікіно, Народний артист Грузинської РСР, лауреат премії «Завеликий внесок в розвиток культури Грузії»; Ігор Осташ, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ліванській Республіці, кандидат філологічних наук; Станіслав Литвинов – ініціатор руху #ТворимоКультуруРазом, режисер фільму «Український Ліван»; Андріана Біла, редакторка фільму «Український Ліван»; Марія Москаленко, продюсерка фільму «Леся Українка.Узлісся», членкиня Української Кіноакадемії, спів засновниця фестивалю українського кіно в Тбілісі «Україна в фокусі»; Нана Джанелідзе, режисерка та співавторка фільму «ЛесяУкраїнка. Узлісся», культурний діяч та екс-голова КіноцентруГрузії.

Захід координувала Ірина Матяш, Голова Правління Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, докторка історичних наук, професорка, провіднанаукова співробітниця відділу історії міжнародних відносин і зовнішньоїполітики України Інституту історії України НАН України, куратора проєкту «Європейські цінності та культурна дипломатія: молодіжні зустрічі»

Нагадаємо, що проєкт здійснюється за підтримки Федерального міністерства закордонних справ на основі рішення Бундестагу Федеративної Республіки Німеччина через Фонд Ганса Зайделя в Україні.