Огляд проектів Фонду: театральні прем’єри

У 2018 році Український культурний фонд підтримав 42 проекти у секторі перформативного і сценічного мистецтва, з них – 34 індивідуальні проекти, шість – національні і ще два – проекти міжнародної співпраці. До цього числа увійшли театральні фестивалі, гастролі зарубіжних колективів в Україну і українських за кордон, професійні школи, конкурси, тренінги, лабораторії, резиденції, хореографічні фестивалі, інклюзивні та соціальні проекти, одне театральне дослідження, препродакшени вистав, і власне, створення і представлення аудиторії нових театральних постановок. Ми вирішили зупинити свій фокус на прем’єрах сезону 2018-2019 років, адже ці вистави залишаться на сценах театрів (і не лише) принаймні на один – два сезони. Так само, як і смаки театральної публіки, проекти, що увійшли у добірку, є досить неоднорідними. Але усі вони присвячені актуальним проблемам, що цікавить і митців, і суспільство водночас.

Однією з перших прем’єр за підтримки Фонду стала постановка Тамарою Труновою п’єси Наталки Ворожбит «Погані дороги». Такий проект — одне з перших театральних висловлювань про війну на сході Україні, що з’явилося на великій сцені українського театру. П’єса була написана для лондонського театру Royal Court, де була поставлена у листопаді 2017 року, тож прем’єра на Сцені 6 в Києві — перша за межами Британії. Наталя Ворожбит писала цю п’єсу паралельно зі сценарієм «Кіборгів» (реж. Ахтем Сеїтаблаєв), збираючи історії і свідчення реальних людей під час поїздок на схід України. Та якщо «Кіборги» — фільм про міф та звитягу, то «Погані дороги» — п’єса про саме життя, яке завжди перемагатиме смерть.

Ще одна постановка, яка вийшла в режисурі Тамари Трунової двома місяцями пізніше, і також була підтримана Фондом – інсценізація відомої антиутопії Олега Сенцова. «Номери» — розповідь про ув’язнене суспільство, яке намагається побороти свої страхи, отримати утопічну свободу, але продовжує бігти по колу. Олег Сенцов — український кінорежисер, активний учасник Майдану, крім цього допомагав українським військовим в Криму. У травні 2014 року його було затримано в підозрі підготовки терористичного акту і згодом суд Російської Федерації засудив його на 20 років позбавлення волі. У травні 2018 року Сенцов оголосив голодування, вимагаючи звільнити всіх українських політичних в’язнів, і продовжував голодування протягом 145 днів. Тепер він чекає, аби побачити постановку своєї п’єси «Номери» на власні очі.

У Києві та Одесі у приміщеннях старовинних бібліотек цієї осені вперше презентували імерсивну виставу-променад «Діалоги», створену театральною компанією «Узахваті!». «Діалоги» — це іноваційна постановка, що створює ефект присутності, заглиблення глядача у сюжет вистави, де глядач повноцінний учасник дії. Тут немає глядацького залу в традиційному розумінні, дія вистави відбувається одночасно у різних локаціях, а глядачу надається більш активна роль.

«Остання неділя серпня/міждисциплінарний проект через призму шахтарства» — це новаторський дослідницький театральний проект львівського театру ім. Лесі Українки. На основі дослідження і зібраних матеріалів у шахтарських регіонах Львівсько-Волинського басейну та Донбасу на сцені театру була поставлена постдокументальна вистава «Горизонт 200». Окрім прем'єри глядачі мали змогу побачити медіа-інсталяцію «Шахтарі. Конкретна поезія» та вуличну виставку «Я не шахтар. Я не шахтарка», експозиція якої тривала у Львові протягом місяця. Також мистецьку програму супроводжували покази документального кіно та лекційно-дискусійні заходи.

У листопаді на сцені популярного столичного театру «Золоті ворота» прем’єрою вистави закінчився проект «Річард ІІІ». В рамках проекту також відбулися професійні школа і лабораторія для театральних режисерів і драматургів. «Річард ІІІ» — вистава, створена україно-німецькою командою: режисерка — Корнелія Кромбгольц (Магдебург, Німеччина), драматург — Давід Шлізінг (Магдебург, Німеччина), музична концепція — Анна Глухенька, у ролі Річарда ІІІ — Катерина Вишнева. Вистава увійшла до репертуару театру та гратиметься у столиці протягом кількох років. Планується, що у майбутньому постановка братиме участь у фестивалях, театральних конкурсах та преміях.

Харківський театр «Арабески» показав два допрем’єрні покази вистави «Ромео. Джульєтта. Класична комедія», присвяченої, перш за все, своїй публіці. Саме публіці, адже вперше за 25 років існування харківського театру, він отримав фінансування із державного бюджету. Проект «Як (НЕ) треба ходити в театр» зосереджений на дослідженні харківських театрів та їхніх глядачів, тому окрім вистави організатори провели дискусію та майстер-клас із «професійного» перегляду вистав за участі Катажини Півонської (Варшава) та Марії Монтек’ю (Лондон).

Дві свої прем’єрні вистави презентував також і щойно створений у Харкові театр «Нєфть». Вихідці з відомого театру «Прекрасні цвєти» створили «Орфей.Public Talk» критичним перформативним проектом, що поєднує фізичний театр та анімаційне мистецтво. Мінімалістична декорація, складний motion design та живий музичний супровід — так автори проекту розкривають причини та мотиви такого явища як «свідома самотність». Вистава «Орфєй: Public Talk» намагається дати відповідь на питання вибору молодого покоління не створювати родини або не народжувати дітей.

Принципово інший проект команди наймолодшого українського театру «Страждання на Гончарівці». Покази відбулися у рамках проекту «Квітка Day», який прагне надати класичній українській культурі «нового дихання». Задля цього творчість Григорія Квітки-Основ'яненка було вписано у сучасні мистецькі та урбаністичні контексти. Метою створення вистави-концерту стало святкування 240-ї річниці зо дня народження письменника у його рідному місті Харкові. У результаті вийшла об’ємна комбінація з класичної п’єси Квітки-Основ’яненка, некласичного підходу театру «Нєфть», унікальної музики та харківського колориту. Як відмічають автори постановки, «ніякої шароварщини, тільки нуар».

Найближчим часом у Харкові також відбудеться прем’єра вистави про насильство в сім’ї «Та, що вмирає». У незалежному театрі «Публіцист» переконані, що часто батьки, свідомо чи несвідомо, фізично і психологічно травмують дітей, не замислюючись, як ця травма відобразиться на їхньому подальшому житті. Аби привернути увагу до цієї проблеми, автори проекту створили мультимедійну виставу за оповіданням Маріанни Кіяновської та організували дитячий табір. На тренінгах разом з психологом, акторами та режисером діти працювали над створенням стоп-моушн анімацій, які увійшли до списку засобів створення вистави.

Також цієї зими у львівському театрі ляльок представлять виставу «Танго смерті» Валентини Тужиної за мотивами книги Юрія Винничука. Проект має на меті стати платформою для обговорення суспільно важливих питань між театром і театралами. Недавно в театрі вже відбулися показ вистави work in progress, демонстрація конструкції ляльок, декорацій та костюмів спеціально виготовлених для вистави. Проект покликаний спричинити діалог між театром і глядачем про можливості та перспективи «дорослих» вистав у дитячому театрі, а також презентувати майбутні супровідні програми мистецьких творів.

На весну 2019 року заплановано прем’єру опери-вербатіму «Дракон» в Одеському національному академічному театрі опери та балету, препродакшен якої відбувся за підтримки Українського культурного фонду. Постановка за мотивами п’єси Євгенія Шварца стане незалежною постановкою головного режисеру Одеської опери Євгена Лавренчука у співтворчості з композитором Антоном Байбаковим і драматургом Павлом Ар’є.